Добрі оповідання на ніч. Добра - добра казка. Казка про Федини іграшки

Психологи давно довели те, що казка – це особливий вид спілкування та передачі кохання від батьків до дитини. Книга, яку читає мама, тато, бабуся чи дідусь, допомагає формувати базові цінності, розвиває фантазію, змушує дитину заспокоїтися та підготуватися до сну. Казки читати можна як класичні, а й сучасні. На сайті Ніч Добра представлені найкращі сучасні твори, що користуються популярністю батьків. Тільки у нас ви знайдете короткі та повчальні казки про Свинку Пеппу, Лунтіка, Щенячий Патруль, Черепашок Нінья, Вінс та інших мультяшних героїв. Це приверне увагу малюка і дозволить йому ще більше побути зі своїми улюбленими персонажами. Батькам задоволена крихта буде неймовірно вдячна.

Як правильно організувати такий ритуал, як укладання дитини спати?
Перед сном не рекомендується їсти. Останній прийом їжі має бути за дві години до їди.
Можна випити склянку теплого молока.
Не забудьте нагадати малюкові про похід у туалет та чищення зубів.

Всі потреби виконані, процедури проведені, тепер читати казку для дітей можна з чистою совістю. Маля не відволікатиметься, його нічого не турбуватиме. Читати казку перед сном потрібно спокійним голосом. Психологи радять обирати не бойові та пригодницькі твори, а спокійніші, які б налаштовували на сон, заколисували. Щоб привернути увагу, можна сідати поряд із дитиною, показувати їй картинки з книги. Або сісти в ногах, так щоб малюк більше фантазував і представляв героїв самостійно.
Пам'ятайте, дитяча психіка не в змозі зосередиться понад шість хвилин. Увага буде розсіюватись, якщо ви затягнете читання на довго. Оптимальна тривалість читання казки для дітей – 5-10 хвилин.

Важливо казки читати щодня. Це не просто звичка, а своєрідна традиція. Саме вона допомагає малюкові створити опори та знати, що його світ стабільний. При цьому у поганому психічному стані краще не читати казки. Попросіть замінити вас або поясніть дитині, що погано почуваєтеся. Інакше малюк може "заразитися" поганим настроєм сам того не зрозумівши.

Важливо правильно вибрати казку для дитини. Адже вона несе мораль. Якщо казка зла, жорстока, дитину може сформуватися неправильне бачення реальності. Наприклад, казка Русалочка розповідає про те, що справжнє кохання жорстоке і взагалі призводить до смерті. Попелюшка ж учить тому, що треба чекати на принца. Дуже сприйнятливі діти можуть отримати підсвідомість неправильні установки, які потім доведеться лікувати з психіатром. Ми ж пропонуємо вам прямо зараз знайти казку та прочитати її для свого улюбленого малюка.

Уссурійська тайга, це такий великий, красивий, заповідний ліс, в якому живе тигреня Ррр. Тут величезні сосни, високі ялинки, могутні кедри з великими кедровими шишками, в яких багато маленьких, але дуже смачних кедрових горіхів. Багато всього смачного та красивого є у тайзі. Гуляючи по тайзі, тигреня співало іноді веселу пісеньку. А оскільки пісенька ця була про нього самого, а тигреня, хоч і було ще маленьким, але справжнісіньким тигром, то й пісня ця була справжнісінька, тигрина.

Тигрина пісенька

Є листочки у осинки,
Є сережки біля берізки,
У мухомору є горошки,
А у тигреня є смужки!
Є і пазурі у тигреня,
Є і лапи та вуса,
Є і ім'я у тигреня,
А звуть тигреня Ррр!

Всі в тайзі поважали тигреня і тільки сойка-зойка, яка жила на старій березі, завжди сміялася над ним.

Який же ти тигр, - говорила сойка, - і зріст у тебе маленький, і кігті та вуса, тільки смужками і все ти на тигра схожий!

Ррр, - суворо казав тоді їй тигреня.
Але сойка тільки злітала вище на гілку і продовжувала з нього сміятися.

Одного разу, гуляючи по тайзі, тигреня почув сильний шум і гам, побачив як розбігаються в різні боки перелякані звірі, дуже здивувався тигреня.

Що трапилося? - запитав тигреня барсучка, що пробігав повз.

Крадій, страшний розбійник прийшов у тайгу! - злякано відповів йому борсучок і побіг геть.

Що за такий розбійник? - спитав тигреня у лося, що пробігав повз.

Ведмідь Трішка прийшов, - похапцем відповів лось.

Прикро стало за звірів і за свій дім-тайгу тигреня, з усіх ніг він побіг на велику галявину де розбійничав ведмідь Трішка.

Ведмідь Трішка ліз на велику ялинку, де жили в дупле бджоли і співав свою пісеньку;

Пісенька ведмедя Тришки:

Я ведмідь на прізвисько Тришка
Злий розбійник та злодюжка!
Якщо тільки захочу
о я всіх поб'ю!
Ведмедик весело живе.
Дуже Трішка любить мед!
Я до меду дістануся,
Якщо з ялинки не звалюся!

Р-р-р! - грізно сказала йому тигреня.
Ведмідь Трішка не побачив тигреня у високій траві, але почувши його грізний р-р-р дуже злякався і впав з дерева, на якому жили бджоли, у яких Трішка крав мед. Упав Трішка, а тигреня ще раз сказав йому суворо і грізно: р-р-р! Ще більше злякався ведмідь і щодуху побіг геть із тайги де жило тигреня.

Раділи звірі, дякували сміливому тигреню, а сойка-Зойка яка жила на березі сказала йому тоді:

Вибач мені, тепер я бачу, що ти справжнісінький тигр, справжній господар тайги!

А те, що ти ростом малий, - сказав борсучок, - то це не біда, ти скоро виростеш!

Р-р-р, - сказала тигреня Ррр.

КАЗКА ПРО ЗАЙКУ

Жив-був дрімучий, дрімучий ліс. А в лісі жив-був сіренький пухнастий зайчик. Зайчику дуже подобалося, грати, гратися, стрибати по сонячних радісних галявинах. Але ліс, у якому жив зайчик, був дуже дрімучий і світлих галявин у ньому було мало. І одного разу зайчик запитав:

Ліс, чому ти такий дрімучий?
Тяжко зітхнув ліс, зашелестів листям, заскрипів суччям і відповів:

Бо я старий!
Тоді зайчик запитав:
- Ліс, а коли ти був молодий, у тебе було більше світлих, сонячних галявин, по яких так добре стрибати?

Нічого не відповів ліс, заскреготів старою корою, загукав сонними совами.

Тоді побіг зайчик у темну хащу лісу до найбільшого дерева, на якому жив стародавній, мудрий пугач.

Привіт пугач, - сказав зайчик. - Ти дуже давній і все знаєш! Скажи, чому ліс такий дрімучий?

Ух-ух, - відповів пугач
- А коли ліс був молодий, він мав більше галявин, по яких так добре стрибати?

Ух-ух, - відповів пугач.
- Скажи, а є десь молодий ліс?
- Ух-ух, - відповів пугач, потоптався на гілці і повернувся на схід.

Дякую, пугаче! - сказав зайчик.
-Ух-ух, - відповів пугач.
Поскакав зайчик на схід. День і ніч скакав зайчик і опинився в молодому, світлому лісі, де було багато сонячних галявин. Зайчик цілий день стрибав по галявинах, грав із метеликами та бабками, бігав від квітки до квітки слідом за сердитими, серйозними джмелями доки не настав вечір.

Втомився зайчик, заліз у густу траву під тонкою, молодою осинкою, згорнувся калачиком і заснув. Всю ніч снився Зайчику старий ліс. Ліс стогнав від негоди, кренився під зливою, пригинався під блискавками, рипів суччям, шумів листям, скреготів старою корою.

Вранці прокинувся Зайчик і поскакав назад. День і ніч скакав зайчик і, нарешті, знову опинився у своєму старому лісі.

Доброго дня, ліс, - сказав зайчик.
-Привіт, зайчик! - сказав ліс.
- Де ти був? – спитав ліс.
- Я був у молодому лісі, що на сході, - відповів зайчик.

Тобі там було гаразд? – спитав ліс.
-Дуже добре! - відповів зайчик. - Там дуже весело, дуже багато світлих, сонячних галявин, по яких так добре стрибати!

Чому ж тоді ти повернувся? – спитав ліс.
Задумався зайчик, поворухнув пухнастими вушками і відповів:

Тому що в тому лісі добре і без мене.
А тобі без мене погано!

КАЗКА ПРО БУКАНА АРКАШКУ

В одному далекому селі, в старому будинку, що покосився, на великій грубці жила стара-стара бабця, а за грубкою в неї жив вусатий, буркотливий букан на ім'я Аркашка.

Щоб не робилось у будинку чи навколо будинку, про все знав букан Аркашка. Скрізь він був присутній і завжди був незадоволений. Чи поставить бабка тісто на пироги, чи затіє квасу або просто вирішить підлогу підмісти, тут як тут букан Аркашка, сердито ворушить вусами і бурчить: то не так йому тісто місять, то квас не так ставлять, то підлогу не так мітуть.

Одного разу, звідки не візьмись, прибилося до двору сіреньке, смугасте кошеня, взяла його бабуся в будинок і назвала кошеня Прохою. Тут як тут з-за печі букан Аркашка і знову бурчить:

Самим у будинку нема чого, животи підвело, а вона ще таку чудовисько смугасту в будинок приймає! І так порядку зроду не бачили, ще й цей буде хвостом пилюку помсти, лапами сміття наносити!

Дуже вже буркотливий був цей букан Аркашка! Бувало, почне Проха вмиватися, а букан йому: «Не так миєшся!». Почне Проха клубок ниток ганяти, а букан йому з-за грубки: «Навіщо взяв? Поклади на місце!». Сидить Проха десь на підвіконні або в куточку, а букан сердито ворушить вусами, тупне лапками: сів, мовляв, ти не там!

Немає життя смугастому кошеняті Проху від сердитого буркотливого букана. Прикро Прошці, а вдієш нічого, не на вулицю ж йому йти. Так вони й жили: бабка на грубці, за грубкою сердитий букан Аркашка, і кошеня Проха, де доведеться.

Якось, до свята, вирішила бабця спекти пироги. Поставила тісто в діжці, а сама пішла на город, капусти до пиріг нарубати. А букан тут як тут, заліз на баддю, ходить по краю і бурчить: не так, мовляв, бабка тісто поставила, неправильно замісила! І так у будинку муки немає, так вона останню вапну вирішила!

Бурчав-бурчав букан, забурчав і впав у баддю. Барахтається букан у тісті, вязне, а кошеня Проха йому й каже: неправильно, мовляв, ти борсаєшся!

Хотів було букан відповісти йому, та дозвілля, того й дивись потоне в тесті.

Допоможіть! - закричав букан. - Врятуйте!
А Проха йому:
- Е-ех! Хіба так на допомогу звати? Не правильно ти, букане, на допомогу кличеш!

Ну почекай!? каже йому букан. ? Ось виберуся, буде тобі вже, лоскочу тебе вусами!

А кошеня Проха йому на те й відповідає:
- Ех! Хіба так лають-лякають? Неправильно ти лаєш – лякаєш!

Зрозумів букан тоді, що ні звідки йому чекати на допомогу більше. Поки дійде баба з городу назад, зовсім у тесті втопитися можна. Зібрався з силами, почав борсатися сильніше і просити Проху:

Вибач мені, Прошенько, врятуй! Не буду більше лапками стукати, вусами цвіркотіти!

А бурчати ти будеш? - Запитав Проха.
- Не буду більше, - заплакав букан. - Ні бурчати, ні ганяти тебе більше не буду!

Зглянувся тоді на Прошка, підчепив букана лапою і витяг з цебра. Забрався букан за грубку, відмився від тіста, дух перевів, а тут бабуся з городу повернулася з капустою. Вискочив букан звичкою з-за печі, хотів уже було знову розбурчатися, мовляв, витрата одна, ще й капусту в пироги, ще й пирогами цього вусатого годувати! Але схаменувся, пригадав, що обіцяв недавно Просі, і поповз мовчки за грубку.

І зажили вони краще за минуле: бабка на грубці, за грубкою букан, і смугасте кошеня Проха, що вилікував букана від шкідливості.

Пісенька шкідливого букана:

Я сердитий, злий букан
Чи не павук, не тарган,
Я за грубкою живу
І вусами цокочу!
Я вусами цокочу
І ногами топчу,
Бійся грізного букана
Чи не жука, не таргана!

ЧИКИТО-СНІЖНИЙ ВІТЕР

Величезний, ситий лев під кінець довгого, довгого дня відпочивав розваляючись, ліниво потягуючись, солодко позіхаючи, сонно мруживши очі. Чикіто-Сніговий Вітер підкрався до нього непомітно з підвітряного боку, нічим не видавши себе. Він давно вже стежив за цим левом, але затятий і хитрий лев не давав мисливцеві можливості наблизитися. Проте, наполегливий і холоднокровний як сніговий вітер, Чикіто знову і знову йшов слідом, не сумніваючись - він не прогавить свого шансу! І ось, цей момент настав! Ситий і впевнений у своїй безпеці лев на якийсь час втратив пильність і Чикіто підкрався до нього на відстань пострілу, непомітно, з підвітряного боку!

Затамувавши подих, Чикіто спостерігав деякий час за левом зі свого укриття. Потім, вибравши момент, він повільно, намагаючись не шуміти, дістав свою найкращу стрілу і, старанно прицілившись, спустив її з співучої, трепетної тятиви!

…Приголомшений, лев схопився, злякано обертаючи розширеними від жаху та несподіванки очима!

Легкою тінню Чикіто метнувся убік, потім, не озираючись, побіг геть. Лев заревів, нарешті побачивши його. У два стрибки він наздогнав відважного мисливця і згріб у оберемок.

Мати! - заволав від розпачу Чікіто.
У дверях з'явилася мати.
- Що тут знову у вас сталося? - сердито спитала вона.

Полювання знову на мене влаштував! - відповів тато, знімаючи з чола "найкращу стрілу".

Дзвінко цокнула присоска.

Казки, які навчають добра…

Ці добрі казки на ніч зі щасливим і повчальним кінцем порадують перед сном вашу дитину, заспокоять, навчать добра і дружби.

Добрі казки для дітей із серії: Ось так! Рекомендується читати дітям від 1 до 101 року, казки з глибоким змістом, сучасні, цікаві та зрозумілі дітям.

Якщо вам хочеться виростити доброї та чуйної дитини, допомогти їй правильно чинити в складних життєвих ситуаціях, то обов'язково читайте малюкові повчальні казки на ніч.

Серія добрих повчальних казок про хлопчика – Федю Єгорова.

1. Зустріч Феді Єгорова з Котом у чоботях чи нове перетворення Феді на мишеня

Брати Федя та Вася Єгорові давно хотіли мати справжні рогатки. Іноді Федя майстрував собі та братові рогатки з алюмінієвого дроту. З цих рогаток хлопчики стріляли по мішенях паперовими кульками, але їм хотілося мати великі рогатки зі справжніх дерев'яних рогатин.

Захоплення рогаткою у братів то виникало, то пропадало. Але цього разу воно було точно останнім, бо події, пов'язані зі стріляниною з рогатки, були незвичайними, це були не просто події, а справжні пригоди. І рогатка цього разу у хлопців була не з дроту, а була справжня з гілки тополі зі шкіряним прицілом на широкій медичній гумці джгута. З цієї рогатки можна було стріляти справжнім камінням. Цю рогатку синам змайстрував тато.

Взявши з синів слово, що з рогатки вони стрілятимуть лише по неживій мішені, позначеній на стіні сараю, тато з синами пішов у ближній ліс. З собою вони взяли все необхідне для виготовлення рогаток: ніж, дві шкіряні язички від старих черевиків Васі та медичний гумовий джгут. До обіду всі троє повернулися з букетом квітів для мами, зі склянкою ароматної суниці до чаю та з двома свіжими рогатками.

Федя з Васею були у веселому збудженні. Вони навперебій розхвалювали свої рогатки, розповідали мамі, як далеко їм вдалося стріляти з них у лісі, і навіть висловлювали припущення, хто скільки разів потрапить у ціль на стіні сараю. …

2. Казка про те, як Федя врятував ліс від злого чаклуна

Приїхав влітку хлопчик Федя Єгоров відпочивати до села до своїх бабусі та дідуся. Село це стояло біля самого лісу. Вирішив Федя сходити до лісу за ягодами та грибами, але дідусь із бабусею його не пустили. Вони сказали, що в їхньому лісі живе справжня Баба-Яга, і ось уже понад двісті років ніхто не ходить до цього лісу.

Федько не повірив, що в лісі живе Баба-Яга, але бабусю з дідусем послухався і в ліс не пішов, а пішов ловити рибу на річку. За Федіком ув'язався кіт Васька. Риба клювала добре. У банку у Феді плавали вже три йоржі, коли кіт перекинув її і з'їв рибу. Побачив це Федя, засмутився і вирішив риболовлю відкласти на завтра. Повернувся Федько додому. Бабусі з дідусем удома не було. Прибрав Федя вудку, одягнув сорочку з довгими рукавами і, взявши кошик, пішов до сусідських хлопців покликати їх у ліс.

Федько вважав, що бабуся з дідусем вигадали про Бабу-Ягу, що вони просто не хочуть, щоб він ходив у ліс, адже в лісі завжди дуже легко заблукати. Але заблукати в лісі Федя не боявся, бо в ліс він хотів іти з друзями, які давно живуть тут, а отже, добре знають ліс.

На превеликий подив Феді всі хлопці відмовилися йти з ним і його почали відмовляти. …

3. Обіцяйкін

Жив-був хлопчик Федя Єгоров. Федя не завжди виконував свої обіцянки. Іноді, пообіцявши батькам прибрати за собою іграшки, він захоплювався, забував і залишав їх розкиданими.

Якось залишили батьки Федю одного будинку і просили його не висуватись із вікна. Федя пообіцяв їм, що не висовуватиметься з вікна, а малюватиме. Він дістав усе потрібне для малювання, розташувався у великій кімнаті за столом і почав малювати.

Але тільки тато з мамою пішли з дому, Федю одразу потягло до вікна. Федько подумав: «Ну й що, що обіцяв не виглядати, швиденько вигляну, подивлюся, чим хлопці займаються у дворі, а тато з мамою і не впізнають, що я виглядав».

Підставив Федя стілець до вікна, вліз на підвіконня, опустив ручку на рамі і не встиг навіть потягнути стулку вікна, як вона сама відчинилася. Якимось дивом, просто як у казці, з'явився перед вікном килим-літак, а на ньому сидів незнайомий Феді дідусь. Дідусь, посміхнувшись, сказав:

– Доброго дня, Федю! Хочеш, я тебе покатаю на килимі? …

4. Казка про їжу

Хлопчик Федя Єгоров уперся за столом:

– Не хочу їсти суп і кашу не буду. Хліб не люблю!

Образилися на нього суп, каша та хліб, зникли зі столу та опинились у лісі. А в цей час лісом нишпорив злий голодний вовк і говорив:

– Люблю суп, кашу та хліб! Ой як би я їх поїв!

Почула це їжа і полетіла вовку просто в пащу. Наївся вовк, сидить задоволений, облизується. А Федя, так і не поївши, пішов із-за столу. На вечерю мама подала картопляні оладки з киселем, а Федя знову затявся.

- Мамо, та не хочу я оладки, я хочу млинці зі сметаною!

5. Казка про Пищуха-нервотріпку чи чарівна книга Єгора Кузьмича

Жили два брати – Федя та Вася Єгорові. Постійно вони починали бійки, сварки, щось ділили між собою, сварилися, сперечалися через дрібниці, і при цьому молодший із братів – Вася, завжди пищав. Іноді пищав і старший із братів – Федя. Писк дітей дуже дратував і засмучував батьків, особливо маму. А від прикрості люди часто хворіють.

Ось і мама цих хлопчиків захворіла, та так, що навіть до сніданку, обіду та вечері перестала вставати.

Лікар, який приходив лікувати маму, виписав їй ліки і сказав, що мамі потрібна тиша та спокій. Тато, йдучи на роботу, просив дітей не галасувати. Він дав їм книгу і сказав:

- Книга цікава, почитайте. Думаю, вона вам сподобається.

6. Казка про Федини іграшки

Жив-був хлопчик Федя Єгоров. Як і у всіх хлопців, було багато іграшок. Федя любив свої іграшки, із задоволенням грав ними, але одне лихо – не любив він прибирати їх за собою. Пограє та кине там, де грав. Лежали іграшки безладно на підлозі і заважали, всі запиналися за них, навіть Федько сам їх відкидав.

І ось одного разу набридло це іграшкам.

– Нам треба тікати від Феді, аж поки нас зовсім не переламали. Треба йти до добрих хлопців, які бережуть свої іграшки та прибирають їх, – сказав пластмасовий солдатик.
…

7. Повчальна казка для хлопчиків та дівчаток: Чортов хвіст

Жив-був Чорт. Був у того Чорта чарівний хвіст. За допомогою свого хвоста Чорт міг опинитися будь-де, але, головне, хвіст Чорта міг виконати все, що той захоче, для цього йому варто було лише задумати бажання і змахнути своїм хвостом. Чорт цей був дуже злий і дуже шкідливий.

Чарівну силу свого хвоста використав для шкідливих справ. Він влаштовував на дорогах аварії, топив у річках людей, підламував лід під рибалками, влаштовував пожежі та чинив багато інших злочинів. Якось Чорту набридло жити одному у своєму підземному царстві.

Збудував він собі царство землі, обніс його густим лісом і болотами те щоб ніхто не міг до нього підійти, і почав думати, ким ще заселити своє царство. Думав-думав Чорт і придумав заселити своє царство помічниками, які творитимуть шкідливі злочини за його наказом.

У помічники собі Чорт вирішив узяти неслухняних дітей. …

Також у тему:

Вірш: "Федя - славний хлопчик"

Веселун хлопчисько Федя
Їде на велосипеді,
Їде Федя по доріжці,
Ліворуч відступивши трохи.
В цей час на доріжку
Вистрибнула Мурка – кішка.
Федя вмить пригальмував,
Кішку-Мурку пропустив.
Їде далі Федько жваво,
Друг кричить йому: - Стривай!
Дай я прокачусь трохи.
Це ж друг, ні хтось,
Федько дав: - Бери, друже,
Прокати один гурток.
Сам присів він на лаву,
Бачить: кран, а поруч лійка,
А на клумбі чекають квіточки –
Хто б дав води ковток.
Федько, зіскочивши з лави,
Усі квіти полили з лійки
І гусям налив водиці,
Щоб вони могли напитися.
– Федько наш такий добрий,
- Раптом помітив котик Проша,
- Так, він нам у друзі годиться,
- Сказав гусак, попивши водиці.
- Гав гав гав! - сказав Полкан,
– Федю – славний хлопчик!

"Федя - хлопчик хуліган"

Веселун хлопчисько Федя
Їде на велосипеді
Без дороги навпростець
Їде Федя – бешкетник.
Їде прямо газоном,
Ось наїхав на півонії,
Поламав три стеблинки,
І злякав три метелики,
Він пом'яв ще ромашки,
Зачепив за кущ сорочку,
З ходу врізався в лаву,
Пнув і перекинув лійку,
У калюжі замочив сандалі,
Брудом візив педалі.
- Га-га-га, - сказав гусак,
Ну який він дивак,
Треба ж їздити стежкою!
- Так, - сказала кошеня Прошка,
- Тут же зовсім не дорога!
Кіт сказав: - Шкодить він багато!
- Гав-гав-гав, - сказав Полкан,
– Цей хлопчик – хуліган!

Одна з найулюбленіших казок моїх читачів. Вона народилася спонтанно, на ходу, коли я клала доньку спати. Я зовсім не очікувала, що ця казка так полюбиться читачам, та ще й потрапить до . Виявилося, що і діти, і їхні батьки дуже люблять такі казки на ніч. Тому ділюся з вами ще двома вечірніми казками.

Казка про носорога, який не міг заснути

Жив був один Носоріг, був він сірий і товстошкірий, з великим рогом на носі. Симпатичний, такий, Носоріг. Якось став Носоріг готуватися до сну. Він випив склянку молока з печивом, вмився, почистив зуби, надів піжаму і ліг у ліжко.

Все як зазвичай. Тільки ось того вечора Носоріг ну ніяк не міг заснути. Він повертався у ліжку, а сон не приходив. Спочатку він вирішив подумати про щось приємне. Він так завжди робила, коли не міг заснути. Носоріг згадав про кольорових метеликів, що пурхають у небі, потім подумав про соковиту свіжу траву. Смачну… Але сон не приходив.

І ось тоді до Носорога і прийшла чудова думка! Він подумав, що не може заснути, бо забув щось зробити перед сном. Мабуть, щось дуже важливе. Що саме? Він добре подумав і згадав! Виявилося, що Носоріг забув забрати за собою іграшки. Ось у чому була справа! Йому навіть соромно стало.

Носоріг підвівся з ліжка і прибрав усі іграшки, розкидані по підлозі. Потім він знову ліг у ліжко, заплющив свої очі і відразу заснув.

На добраніч, Носоріг!

Медитативна морська казка

Уяви собі, що сидиш на спині блакитного дельфіна. У нього приємні слизькі боки. Ти міцно тримаєшся за нього руками, а він несе тебе вперед по грайливих хвилях. Поруч із вами пропливають смішні морські черепашки, малюк восьминіг вітально махає своїм щупальцем, а морські ковзани пливуть з вами наввипередки. Море – добре і ласкаве, вітерець – теплий та грайливий. Ось уже попереду та сама скеля, до якої ви пливете, на її краю сидить ваша подружка, русалонька. Вона нетерпляче чекає на вас. У неї зелений лускатий хвіст, а її очі — кольори моря. Вона радісно сміється, помітивши вас, і пірнає у воду. Гучний сплеск, бризки. І ось ви вже разом прямуєте вперед, до чарівного острова. Там на вас чекають друзі: весела мавпочка, незграбний бегемотик і крикливий строкатий папуга. Зрештою, ви вже поруч із ними. Усі розсаджуються на березі, дельфін у воді, русалонька на камінні. Усі чекають, затамувавши подих. І тут вона починає розповідати вам незвичайні чарівні казки. Казки для моря і океани, для піратів, для скарби, для красивих принцес. Казки такі чудові, що ви не помічаєте, як сідає сонце, і на землю спускається ніч. Пора спати. Русалочка прощається з усіма, дельфін бере тебе на свою спину, щоб віднести додому, в тепле ліжечко, а звірята прощаються з вами, вже трохи позіхаючи. Ніч, ніч прийшла. Час спати, час закрити очі, щоб побачити уві сні прекрасні казки, розказані русалочкою.

Ви заглянули до категорії сайту Російські народні казки. Тут ви знайдете повний перелік російських казок із російського фольклору. Давно відомі і улюблені персонажі народних казок зустрінуть тут вас з радістю, і вкотре розкажуть вам про свої цікаві та цікаві пригоди.

Російські народні казки поділяються на такі групи:

Казки про тварин;

Чарівні казки;

Побутові казки.

Герої народних казок росіян часто представлені в особі тварин. Так вовк завжди відображав жадібного й злого, лисиця хитрого й кмітливого, ведмідь сильної й доброї, а заєць слабкої й боягузливої людини. Але мораль цих історій полягала в тому, що не варто вішати ярмо навіть на злого героя, адже завжди може зустрітися боягузливий заєць, який зможе обхитрити лисицю і перемогти вовка.

Include("content.html"); ?>

Російська народна казка грає та виховну роль. Добро і зло чітко розмежовано і дає чітку відповідь на конкретну ситуацію. Наприклад, Колобок, який втік із дому, вважав себе самостійним та хоробрим, але на шляху у нього потрапила хитра лисиця. Дитина, навіть найменша, зробить для себе висновок, що на місці колобка могла б виявитися і вона.

Російська народна казка підійде навіть для найменших дітей. І в міру дорослішання дитини завжди знайдеться підходяща повчальна російська казка, яка зможе підказати або навіть відповідь на питання, яке дитина ще не може вирішити сама.

Завдяки красі російської мови російські народні казки читатиодне задоволення. Вони зберігається і народна мудрість і легкий гумор, які вміло переплітаються у сюжеті кожної казки. Читати казки дітям дуже корисно, тому що це добре поповнює словниковий запас дитини і допомагає їй надалі правильно та чітко формувати свої думки.

Немає сумніву, що російські казки дозволять поринути і дорослим у світ дитинства та чарівних фантазій на багато щасливих хвилин. Казка на крилах чарівної жар-птиці віднесе в уявний світ і неодноразово змусить відірватися від повсякденних проблем. Усі казки представлені для ознайомлення абсолютно безкоштовно.